"Молодь повинна не дати себе розгубити", - Владика Андрій Сапеляк

   З найстаршим єпископом Української греко-католицької церкви ми спілкувалися під час святкування його 93-річчя.
В будинку у Верхньодніпровську, де нині мешкає Владика Андрій Сапеляк, було багато гостей. Поздоровити його приїхали люди з різних куточків України. Серед інших запам'яталась науковець Оксана Сапеляк, яка презентувала присутнім книгу про життя українців у Південній Америці, де українська громада, виявляється, одна з найвпливовіших і на яку навіть емігранти-німці рівняються.
Це стало можливим завдяки душпастирській роботі українських священиків. Наприклад, владика Андрій Сапеляк провів в Аргентині 36 років де організував українське церковне та культурне життя, збудував десятки церков.
Владика Андрій належить до згромадження отців-салезіян, ідея яких – працювати серед занедбаної молоді, аби виховати з них чесних громадян і добрих християн. Саме через бажання допомогти українській молоді, він 1997 року повернувся в Україну з-за кордону, де провів 60 років життя...
...Незважаючи на святкові клопоти, Владика знайшов час для розмови з нами. Для мене це була вже четверта зустріч з владикою Андрієм, який, складається враження, ні на мить не припиняє свою працю.
- Владико, в день вашого народження дозвольте привітати вас, подякувати за все те, що ви робили і робите для молоді. Що ви хочете сказати в цей день для молоді?
- Хочу сказати, що сучасність нашої країни в руках молоді. Бо старші вже змучені і не мають свіжих ідей, тому вся сучасність виключно в руках нинішньої студентської молоді, а зовсім не в руках тих, хто сидить в парламенті, бо вони всі дезорієнтовані, вони всі дезаргументовані, розгублені, не мають якихось чітких, позитивних поглядів. Молодь має усвідомити це. Усвідомити свою персональну відповідальність за стан речей в країні і не витрачати час дарма. Треба виробити в собі нові ідеї та погляди. А для того треба вчителів, а їх дуже бракує. Священики ж зайняті лише релігійними справами. Вони думають, що громадське життя їх не стосується. Якраз громадське життя є і в їхніх руках. Вони мають виховувати християн та добрих громадян. Християнство, як раз дає усвідомлення, якими мають бути громадяни. Велике значення має роль Церкви. А Церква є неприготована. Неприготованими до активної праці є і священики, бо мають свої родинні справи і не можуть віддаватися громаді цілковито. А нам зараз конче потрібно виховати свідомих християн та чесних громадян. Ми прожили 70 років за безбожного режиму, ми стратили релігійність. А немає релігії – немає нічого. Треба наново виробити ті ідеї і вартості. Лише одиниці з єпископів і священиків розуміють це.
- А як ми маємо організовувати молодь, бо молодь зараз переважно безідейна. А світ пропонує багато спокус, багато чого цікавого. Що ми маємо запропонувати натомість…
- Світ тепер розгублений. А молодь повинна не дати себе розгубити. Одинока-одинока інституція в світі і в Україні зокрема – це Церква. У нас мало позитивних прикладів зараз. Але ж серед українців є людина, яку всім потрібно наслідувати – це митрополит Андрей Шептицький. Все, що він говорив - тому потрібно довіряти... Він говорив про необхідність побудови громадянського суспільства на принципах солідарності. Створення правової держави, заснованої на природному моральному законі та сталої демократії і захисту прав людини, що теж є вимогами природного закону за теорією митрополита Андрея. Методологія позитивного суспільного творення – солідаризм в сім’ї, громаді, нації, церкві, яку пропонує митрополит Андрей, сьогодні надзвичайно актуальна.
- Питання стосовно прав людини. Християни протиставляються тому ж гріху содому, содоміти, натомість, закидають нам брак толерантності та намагаються звинуватити в порушеннях прав людини...
- Людина це твір, такий, який вийшов з рук Божих. Вона згрішила і має схильність до злого, її природа зіпсута. Людям треба шукати сили протиставлятися злому, а силу дає тільки Христос через Євангеліє та молитву.
- Так, а як нам протиставлятися закидам світу щодо нетолерантності. Бо вже в Україні навіть у школах намагаються насаджувати аморальний спосіб життя!
- Божі Заповіді не можна порушувати. То є закон. Заборонено. Бог заборонив. Бог створив людей чоловіком і жінкою. Бог дав людині розум, а крім розуму дав нам Церкву. Христос прийшов і пояснив це все. Без релігії немає пояснення людського життя.
- Тоді питання щодо єдності церков, бо в Україні є греко-католики, є православні, є автокефальна церква, а єдиної церкви поки що немає…
- Ми замало студіювали історію церкви. Бо церква є єдина. І з тих церков, що є має бути одна Українська Києво-Галицька Церква. Треба заглянути в історію звідки яка церква вийшла. Насправді церква вже є єдина. Ми бачили, як приїхав папа Іван Павло II, і як народ до нього йшов і скільки людей було. І ніхто не протестував проти нього. Українська Церква ще від часів Володимира є єдиною, я називаю її історично Церквою.
- Вже минуло достатньо часу, як ви повернулися до України, скажіть чи став народ змінюватись після років безбожницького режиму. Чи став свідомішим?
- Так, тільки не мають вчителя. Серед інших мають вибрати історичного вчителя. Треба, щоб Київська українська церква була одна.
- Дозвольте ще одне питання. Під час нашої останньої зустрічі ви говорили, що маєте мрію закінчити ваше апостольське служіння в Сибіру...
- В Сибіру є мільйони українців. І ніхто на них не звертає уваги. Коли ми говоримо про еміграцію, згадуємо Америку, Канаду, Бразилію… А в Сибіру на вигнанні є мільйони наших людей і ніхто тим не займається, не цікавиться. Це наша велика помилка. А там є який елемент, – найкращий. Бо виселяли на Сибір не злочинців. Виселяли найкращих з тих, що були: патріотів, християн. Там є цвіт український.
- Будемо сподіватися, що вони повернуться додому?
- Ні, напевно, вони вже там будуть і там буде Україна. Сибір буде українським!
Довідка
Салезіяни (іноді Салезіани, лат. Socitetas Sancti Fracisci Salesii — Товариство св. Франциска Салезького, скорочено Салезіянське товариство, скорочено — СДБ (SDB) — монаше згромадження Папського права, активного способу життя, яке засноване 1859 року в Турині (Італія).1874 — Салезіянське товариство затверджене Римським Папою Пієм ІХ. Гасло Згромадження: «душі мені дай, все решта забирай» («da mihi animas coetera tolle»).
Засновник згромадження св. Іван Боско, який вибрав покровителем для Згромадження св Франциска Салезького через його доброту та відданість спасінню душ.
Метою Салезіян є опіка над дітьми і молоддю з убогих родин, її релігійне та професійне виховання, а також місіонерська діяльність. У різних країнах світу Салезіяни утримують школи та виховні заклади для молоді, незалежно від їх походження. Св. Іван Боско бажав, щоб його сини наслідували Христа, служачи молоді, особливо найбільш бідній та занедбаній (духовно та матеріально).
Сьогодні Салезіян є 15 750 (станом на 2008 р.) у 128 країнах світу.
Розмовляв Віктор Орел
www.dyvensvit.org