Чи ти вільний?

   Свобода і воля: так багато значень. Коли тебе запитають «Чи ти вільний?», ти, напевно, відповіси: «Так, вільний!», а подумки додаш: «...мене ж ніхто за ґратами не тримає». Якщо це питання змусить тебе задуматися, то відкриєш для себе свої залежності, невільності чи обмеження.
   Живемо в демократичній державі. Наш Основний конституційний закон гласить, що кожен має багато свобод: свободу слова і думки, свободу пересування і місця проживання, свободу совісті і віросповідання.
   Можна сприймати «волю» у буквальному значенні. У деяких малорозвинених державах зберігся рабовласницький лад, але більшість із нас є вільними людьми. Дехто за неморальну поведінку розплачується своєю свободою у місцях позбавлення волі, або, простіше кажучи, тюрмах. Ті люди, мабуть, більше цінують свободу, якою так нехтуємо ми.
   Крім того, що ми є жителями своєї держави, ми ще є «громадянами» Небесного царства. Кожен з нас постійно знаходиться на роздоріжжі: має право чинити так, як вважає за потрібне.
   Більше, ніж фізичні обмеження, кожен з нас відчуває обмеження, які не пов'язані з фізичними заборонами, а, швидше, спричинені нашим внутрішнім голосом, середовищем, у якому перебуваємо та загальними настроями суспільства.
   Кожен старається брати до уваги те, що говорять батьки чи друзі. Вони є близькими нам людьми, ми їм довіряємо. Коли ти одягаєш щось, що тобі не підходить, то мама не скаже, що тобі ця одежа дуже личить. Отже, з довіри до близьких ми рахуємося з їхньою думкою.
   Кожна людина, якою б вона не була, має совість: внутрішній голос, внутрішні рамки, які щось дозволяють, а щось забороняють робити. Тобто в кожного з нас є рамки внутрішньої моралі.
   Крім того, ми не на безлюдному острові: ми – члени суспільства. Відповідно до того середовища, у якому ми знаходимося, ми змінюємо свою поведінку: у вишах – старанні студенти, вдома – діти батьків, між друзями – ще інші. Часто серед сотні масок, які одягаємо на себе з різних приводів, забуваємо, ким ми є насправді. Молоді люди, навіть коли є практикуючими християнами, бояться торкатися релігійних тем у розмовах з різними людьми: бояться відстоювати свою думку.
   Суспільство нам ставить свої рамки, часто це виглядає надто жорстоко: «Або ти живеш, як ми, або ти не наш». Рідко хто не боїться стати білою вороною, твердо стоячи на своїй позиції. Зараз між молоддю таки досить проблемними залишаються теми, що стосуються християнської моралі. Можливо тому, що християнська мораль – це теж обмеження? Молодь хоче жити без обмежень, кажучи: «Живи без рамок. Ти не фотографія». І в цьому є якийсь сенс. Але тільки життя згідно з принципами християнської моралі дає справжню свободу.
   Ми всі називаємо себе вільними. Але варто задуматись над двома різними напрямками, розмірковування над якими породжує це запитання: «Вільний від чого?» чи «Вільний для чого?».
      А я думаю так!..
   Настя: «Я, напевно, вільна у всіх сенсах. Маю абсолютну свободу дій, обмежуюся хіба своєю волею. Особисто я є вільною і від того, що диктує суспільство. Я вільна обирати, що мені прийняти до уваги, що мене зацікавить, а що відкинути. Останнього стає все більше, тому мушу боротися».
   Юрій: «Людина я вільна, але все одно щось обмежує. Є деякі страхи, комплекси, сумніви. Думаю, якби цього не було, то був би повністю вільним».
   Оксана: «Мені здається, що я вільна від всього, але одночасно залежна від всіх. Бо самому в цьому житті жити нецікаво. Ми хочемо бути вільними, щоби ніхто нам не вказував, як жити, що маємо робити, а що ні. Дуже часто відштовхуємо дорогих нам людей, бо думаємо, що коли будемо самі, то будемо вільнішими. А стаємо самотніми. Ми ображаємось на рідних, коли вони підказують, як ми маємо зробити, але ми ж думаємо, що мудріші за них і "чого вони до мене пхаються?", не бажаючи розуміти, що вони хочуть для нас лише добра і не можуть спостерігати за тим, як нам важко. Думаю, я залежна від близьких мені людей, від друзів, рідних, від своєї спільноти. Якщо не було б їх у моєму житті, то я була б іншою».
   Ірина: «Я вважаю себе досить вільною, але не користуюсь тим. Завжди пам'ятаю, що у мене є батьки, яким я завдячую усім, що маю... "Бути вільним " - поняття досить широке. Але я беру, в першу чергу, до уваги «вільна» як особистість, як дитина. Так, я досить вільна, не зважаючи на те, що існує багато обмежень. Але всі обмеження я вважаю потрібними!».
   Оксана: «Напевно, не можна дати точної відповіді. З одного боку, я вільна робити усе, що мені заманеться, а з іншого, - я залежна від близьких мені людей, до думки яких я повинна прислухатись. А щодо обмежень, то я намагаюсь жити без них: життя дається лише один раз. Тому не варто себе у чомусь обмежувати. Головне - мати міру у своїй необмеженості».
   Анжела: «Так, я – вільна. Мене нічого не обмежує. Є батьки і друзі, які мають на мене вплив і зобов'язують мене бути такою, як я є... І кожна людина, як і я, може бути такою, якою хоче бути».
   Олег: «Я хочу бути вільний, але розумію, що в цьому житті дуже сильно залежний від багатьох чинників. Думаю, що так воно й має бути. Свобода просто так не дається, її треба досягнути, заслужити».
   Оксана: «Скажу так: я цього прагну. Прагну свободи. Але я не є вільною. Ніхто не вільний. Люди - маріонетки. І хтось гризе ті мотузки, якими він зв'язаний, хтось опускає руки після перших невдалих кроків боротьби, а когось влаштовує бути залежним».
http://www.dyvensvit.org/