Екологічна Хресна дорога на парафії Вознесіння Господнього УГКЦ
16 березня 2017 року на парафії Вознесіння Господнього, що в Івано-Франківську, розпочалися Великопосні реколекції, в рамках яких перша зустріч була присвячена тематиці збереження власної душі в контексті збереження довкілля.
Перед наукою всі присутні разом з парохом парафії о. Іваном Сасом та референтом Бюро УГКЦ з питань екології в Івано-Франківській архієпархії о. Михайлом Дзулем помолилися екологічну Хресну дорогу, на якій розважали над терпіннями Господа Нашого Ісуса Христа та особистою причетністю до страждань Ісуса сучасної людини через гріховний спосіб життя, в тому числі й через безжалісне руйнування Богом створеного світу.
Після спільної молитви отці урочисто виставили для поклоніння мощі чотирьох Євангелистів, які перебуватимуть на парафії протягом реколекцій і кожен бажаючий зможе приступити й прикластися до них.
Духовно-екологічну науку д-р Володимир Шеремета, керівник Бюро УГКЦ з питань екології, розпочав з екологічної Хресної дороги, наголосивши на тому, що її основним завданням є осмислення страждання Ісуса Христа в контексті екологічних гріхів сучасної людини, а також сприяння більш цілісному наверненню до Бога.
Особливий акцент був поставлений на уривок з Євангелії Хрестопоклонної неділі: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.» (Мк 8, 34). Церковний еколог наголосив на значимості цього євангельського послання для кожного учня Христового, а саме мова йде про те: «щоб зректись від своєї самодостатності та егоїзму і відновити здатність слухати Божий голос і виконувати Його волю».
Присутні мали нагоду застановитися над важливістю християнського життя згідно Божого Слова та вчення Церкви в контексті сучасних суспільно-екологічних викликів, а також задуматися над своїми повсякденними свідомими чи несвідомими екологічними гріхами марнування Божих природніх дарів, осквернення та руйнування Божого храму – природи.
На завершення очільник церковної екологічної інституції закликав об’єднати свої молитви і просити Божої благодаті та просвітлення Святого Духа, щоб через належне прийняття і розвиток Його дарів, бути справжніми і дієвими свідками Христа і Його спасаючої любові до своїх ближніх і всього створеного світу – природи.
Тішить серце те, що парафіяни вже є ознайомлені з екологічним вченням Церкви і навіть беруть активну участь у третьому вимірі екологічного служіння, а саме – дияконії. Адже п’ять років тому тут був закладений парафіяльний сад і кожен бажаючий зміг і може долучитися до догляду за ним: хтось обкопати молоді дерева, хтось обрізати весною гілки чи полити саджанці влітку, а найменші парафіяни з нетерпінням чекають пори збору врожаю, щоб поласувати смачними черешнями, вишнями чи сливами, часом, на жаль, ще не зовсім спілими.